Докучлива дитина: як батьки несвідомо сприяють настирливій поведінці та як виправити ситуацію

Багато батьків скаржаться на певний тип поганої поведінки свого чада: малюк постійно намагається привернути до себе увагу розмовами і вчинками, нескінченно відволікає батьків та інших дорослих від справ, одним словом, веде себе набридливо. Їм доведеться визнати неприємну правду: з великою часткою ймовірності батьки самі винні в подібно поведінці. В чому саме проблема і як її вирішити?

Чому дитина стає докучливою

Люди, мало знайомі з дитячою психологією, вважають, що прилипливі діти погано виховані і розпещені. Ця трактування настирливого поведінки діаметрально протилежна вірною.

• Дитину неможливо розпестити увагою, любов’ю і чуйністю до нього.
• А ось ті малюки, яким приділяють мало уваги, змушені буквально вимагати його.
• Емоційний зв’язок з батьками – найважливіша для дошкільника.

Якщо дорослі не розмовляють з малюком, приділяють мало часу ігор з ним, не допомагають йому у вирішенні його проблем, він отримує психологічну травму. Прагнучи отримати максимум спілкування за відведений термін – коли батьки нарешті знаходяться поруч з ним – він буквально не відлипає від них. Ще одна причина – проходження певної стадії розвитку. У віці 3-5 років малюк починає ставити питання про все, що існує в світі. «Чому?» – найчастіше, що можна почути від них у цей час. Чому літають птахи, небо має блакитний колір, а хлопчики одягаються інакше, ніж дівчинки? Всі ці питання вони задають батькам, адже в цьому віці малюки вважають їх всезнаючими, незаперечними авторитетами. Дорослі, які втомилися від нескінченних справ і турбот, приймають цю стадію за настирливість.

Як вести себе з набридливою дитиною

Важливо зрозуміти, що втрата емоційного зв’язку з дитиною, його довіри – вкрай неприємна ситуація, яка може відгукуватися все подальше життя. Щоб уникнути цього, важливо пам’ятати:

• дитині необхідно увагу батьків, спілкування з ними;
• для дошкільника батьки – найважливіші люди, тому звертатися з питаннями і проханнями він буде саме до них;
• дитина перестане смикати батьків щохвилини, як тільки у нього пропаде страх стати непотрібним, нелюбимим і забутим. Даючи йому достатньо любові й уваги, можна прискорити цей процес;
• малюки не набридають батькам свідомо – вони роблять це не зі зла і не з бажання викликати роздратування, тому не можна реагувати на «причепливість» негативно.

Докучлива поведінка дитини часто є результатом неправильного підходу батьків до виховання. Багато батьків не усвідомлюють, що саме вони створюють умови, за яких дитина починає вимагати надмірної уваги. Це відбувається через недостатню увагу, любов і підтримку, які дитина відчуває від батьків. Важливо розуміти, що емоційний зв’язок з батьками є критично важливим для дитини, особливо в дошкільному віці. Дитина не стає докучливою через розпещеність чи погане виховання. Навпаки, настирлива поведінка часто виникає у тих дітей, яким не вистачає уваги і турботи з боку батьків. Вони змушені буквально вимагати спілкування, щоб компенсувати дефіцит емоційного зв’язку. Також у віці 3-5 років діти починають активно цікавитися навколишнім світом і ставити багато питань, що природно сприймається дорослими як настирливість.

Щоб уникнути втрати емоційного зв’язку і довіри дитини, батькам слід звернути особливу увагу на якість взаємодії з нею. Потрібно приділяти більше часу спілкуванню, іграм та допомозі у вирішенні проблем. Батьки повинні пам’ятати, що для дитини вони є найважливішими людьми, і тому вона звертається саме до них зі своїми питаннями і проханнями. Якщо дитина відчуває себе потрібною і коханою, її настирливість поступово зменшиться. Зрештою, важливо усвідомити, що діти не прагнуть докучати батькам навмисно. Вони не роблять це зі зла або бажання викликати роздратування. Реакція на таку поведінку повинна бути позитивною і підтримуючою. Негативна реакція може лише погіршити ситуацію, тому варто показувати дитині, що вона важлива і кохана, щоб зміцнити емоційний зв’язок і уникнути подальших проблем у поведінці.